- розгородити
- [розгороди/тие]
-роуджу/, -о/диеш; нак. -ди/, -роуд'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розгородити — див. розгороджувати … Український тлумачний словник
розгородити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розгороджений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розгородити. || розгоро/джено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розгородження — я, с. Дія за знач. розгородити … Український тлумачний словник
перегороджувати — перегородити 1) (чим розділяючи на частини приміщення, простір), розгороджувати, розгородити; перепинати, переп ясти, перепнути (перев. тканиною); перетинати, перетяти, перетнути (річку, канал тощо штучними спорудами) 2) (шлях комусь / чомусь),… … Словник синонімів української мови